Я сумніваюся в своїй нормальності (в психічному сенсі). Також кажуть, що психи ніколи в цьому не сумніваються. Звідси я роблю висновок, що я не псих. Але тоді виходить, що насправді я не сумніваюся, так як зі своїх якоби "сумнівів" роблю висновок про нормальність, тобто це ніякі не сумніви. Отже, ми прийшли до того, що мої початкові сумніви не засвідчують нормальність. Але це в свою чергу також значить, що я сумніваюся в нормальності та всі приведені до цього роздуми можна застосувати знову (наша пісня гарна й нова, починаєм її знову).

Висновок: всі оці роздуми не несуть ніякого змісту та нічого не значать, я можу як бути психом, так і не бути.